Теменну тьму в століттях 
Пробувши в небутті, 
Пізнавши все на світі, 
Знайшов свої путі. 

По них я волочився 
У пристрастях земних 
І прахом днів живився - 
Пороків огняних. 

Та дух повстав мій нагло - 
Бездушна ж плоті кліть! 
Він прагнув, прагнув, прагнув, 
Щоб чудо сотворить. 

Мене безперестанно 
Разив жадань порив. 
Я розсипався, танув 
І в пристрастях горів. 

І знову повернувся 
Я у чертог небес. 
Дух в пару обернувся, 
І долішній світ щез. 

І мило знов блукаю, 
Де зір й небес краса, 
Й минуле споминаю, 
Яке придумав сам. 

28 червня 2015 р. 


 

2015


Алексей Борычев 

Фёдору Сологубу 
Бесчисленность столетий 
Пробыв в небытии, 
Про всё узнав на свете, 
Нашёл пути свои. 

По тем путям скитался 
В томлениях земных 
И прахом дней питался - 
Пороков огневых. 

Но дух мой поругался 
С бездушием телес. 
Он рвался, рвался, рвался 
К творению чудес. 

Меня пронзали стаи 
Отравленных страстей. 
Рассыпался, истаял 
На множество частей. 

Опять я воротился 
К обители небес. 
И дух мой испарился, 
И дольний мир исчез. 

Опять блуждаю мило 
По звёздам, небесам, 
И знаю: - то, что было, - 
Я всё придумал сам.