Я брів по галактиці давніх часів, 
Осяянням бачив простори, 
В сузір"ї забутих імен так хотів 
Тебе знайти - пристрасть в покорі. 

Натягнуті струни чекання ячать, 
В печалі зітхаючи гінко 
З розлуки з тобою, що наче печать 
У цім іншомірнім затінку, 
Де тиша плакуча мені загляда 
Ув очі, де час затонулий, 
Який всі творіння земні, як вода, 
Навіки скриває в намулі. 

Я знаю, що, зблиснувши у небутті, 
Буття твоє все ж не померкне, - 
І ти в незвичайності чистій, святій 
Воскреснеш, красива й безсмертна, 
Від злої непам"яті в інших світах, 
Де сплутані дії й події, 
Де сплять знов повергнуті в попіл і прах 
Причини, і мрії, і надії. 

Дивлюсь на грядущі склепіння часів, 
Де, знаю, в нещасть наших свято, - 
В сузір"я забутих імен, як і всім, 
Пора мені також вертати! 

24 червня 2015 р. 

 

2015


Алексей Борычев 

Созвездье забытых имён 

Бродя по галактике прежних времён, 
Листая наитьем пространства, 
Ищу я в созвездье забытых имён 
Тебя, терпеливо и страстно. 

Струна ожидания громко звенит, 
Натянута долгой печалью 
Разлуки с тобой в иномерной тени, 
Чей сумрак отмечен печатью 
Плакучей, смотрящей в меня тишины, 
В которой потоплено время, 
В которой нигде никогда не видны 
Любые земные творенья. 

Я знаю, что в отблесках небытия 
Твоё бытие не померкнет 
И вся необычность святая твоя 
Красою воскреснет бессмертной 
От злого забвенья в предельных мирах, 
Где спутаны нити наитий 
И где обращённые в пепел и прах 
Погибли причины событий. 

Смотря на грядущие своды времён, 
В которых пируют несчастья, 
Я знаю - в созвездье забытых имён - 
Пора самому возвращаться!