Дiя вiдбувається в психiатричнiй лiкарнi. На сценi-- п'ять лiжок, розставленихпiвколом i повернутих до глядачiв. На всiх лiжках, окрiм центрального, хтосьлежить, накрившись з головою. Заходять Головлiкар iз студентами.
ГОЛОВЛIКАР
А ось палата наша... Для експерименту
Зiбрали ми тут пацiєнтiв схожих:
Мов краплi двi -- однаковий дiагноз.
Ось тут лежить Iсус, а там принишкнув Будда,
Там Магомет спiдлоба жорстко зирить...
Усiх звела докупи маячня i недолугi
Примарнi, марнi, неiстотнi, глупi марення...
Усi тут.... Але, про що це я? Заговорився...
ПЕРШИЙ СТУДЕНТ
Скажiть, професоре, у чому сенс
Таких от об"єднати хворих разом,
В однiй палатi. Чи не буде шкоди?
ГОЛОВЛIКАР (приховуючи роздратування)
Терпцю, терпцю побiльше Вам, юначе.
Вам конче необхiдно бiльш терпiння.
Бо це в роботi нашiй перша необхiднсть...
(Моментально заспокоївшись, лагiдно продовжує)
Звичайно, я усе вам поясню,
Адже для цього ми прийшли в палату.
Все поясню...Про що це я? Ага. Про хворих.
Спочатку ми з колегами вважали,
Що конфронтацiя мiж ними неминуча,
Бо марення у них на диво схожi,
А це, повiрте, викликати може
Загострене чуття реальних явищ,
Повернення до свiту вiд iлюзiй
I стану маячнi, i гострих марень.
ДРУГИЙ СТУДЕНТ
I як? Вдалося? Чи невдалий козир
Ви поспiшили кинути зопалу...
ГОЛОВЛIКАР (з явним роздратуванням) Це вам не лотерея, голубе. Удачу
Нелегко загнуздати -- не конячка!
Психiатрiя -- це наука тонка
I досвiд ваш картярський недоречний.
Як не приший науцi...
тьху!... кобилi хвiст
(о заспокоївшись, ласкаво продовжує)
Хоча, частково, ви правi, частково!
I сенс у запитаннi вашiм є...
Лiкарства од недуг душевних мало
I таємницi не розкритi ще...
Однак...про пацiєнтiв зараз.
Припущення й надiї були марнi:
Всi пiдопiчнi раптом подружились
I маячня, фантазiя сплелася
В клубок єдиний -- свiт iлюзiй
Один на всiх, психiчно ненормальний,
Для них -- реальний, зрозумiлий свiт...
До них в палату пiдсадити хочем
Ми добровольця, хоч боязно, а раптом
Потрапивши в таке-от товариство
Iз глузду з"їде зразу чоловiк.
ТРЕТIЙ СТУДЕНТ (нетерпляче)
Невже для них нормальний ненормальний?
Й про нього божевiльнi судять якось?!
ГОЛОВЛIКАР (з явним роздратуванням)
Що за манери! Втрутитись в розмову
Невчасно, перебити думку й слово! Дикунство й неповага -- вашi друзi. Отямтеся -- це вам не дискотека
Чи гуртожиток. Що за поколiння!
Окрiм засосiв, мацань, лайок злiсних,
Цигарок, пива, сексу в пiдворiтнi
У свiтi цьому є й прекраснi речi...
(миттєво заспокоївшись)
Хоча, частково, ви правi, частково!
Пророки Iiсус, i Будда, i Магомет
Немов Святая Трiйця, немов брати Од кореня одного. Одразу стали...
По що це я? Ага... святе сiмейство.
А ми для них придурки, божевiльнi,
Я наодинцi з ними не лишаюсь,
Бо моментально гублюся в реалi,
Орiєнтири швидко, бач, зникають...
А спiлкування з ними дуже шкодить,
На нерви дiє...на мою свiдомiсть...
Про що це я? Ага...Про їхню силу...
ПЕРШИЙ СТУДЕНТ
Професоре, експеримент не вдався?
Ви кажете, що потерпiли тут невдачу.
Навiщо ж їх тримати всiх укупi?
Чи варто дальше їх так лiкувати?
ГОЛОВЛIКАР (розсiяно)
Чому разом? Так...Разом! Необхiдно!
Спостерегти як крiпляться стосунки,
Як поведiнка мiниться. Потрiбно!
По сутi, в них усе нормально --
Розмови, судження, думки i устремлiння.
Усе логiчно, послiдовно, чiтко.
Окрiм нюансу незначного, окрiм...
Студенти (всi разом, навперебiй ) Який нюанс?! Дрiбниця? Подiлiться
В дрiбницях часом сховано важливе
Головлiкар (iз здивуванням подивившись на студентiв )
Який нюанс? Про що ви?
Неуважнi, ви неуважнi зроду:
Вони не Iiсуси, Магомети, Будди!
Але яка спокуса! Дивитись на людей,
Спостерiгати за тими,
Що у пророцтво своє вiрять,
Мiркують так, немовби -- Божi дiти...
А дозвiл ми отримали iзверху --
Етичний комiтет розпорядився,
Та й пацiєнти нам не боронили
За ними у палатi наглядати,
Й на плiвку вiдео робити запис...
Коли ще вдасться почути божiї промови,
I дiалоги...виключно пророчi...
I подивитися пророкам прямо в очi...
Цiкаво, як лiкарю... й не менш по-людськи
(замислено)
Ну що ж...ходiмо...Йдемо дальше....
На черзi пацiєнт простiший -- бублик.
Медики покидають сцену.
Сцена 2
Санiтарка вкочує вiзок, на якому пiдноси з їжею. Троє хворих вмощуються на лiжках. На четвертому лiжку хворий продовжує лежати, сховавшись пiд ковдрою, хоч i нишком крутиться. П'яте лiжко залишається порожнє.
САНIТАРКА
Ну що, пiшли уже свiтила нашi,
Намилувавшись досхочу Едемом...
А я вам їсти принесла, сердешним,
Ось суп перловий, каша добра, манна...
Пора вам тiло пiдкрипити, любi.
(дивиться на лiжка Магомета й Будди)
Ви вже менi даруйте, недалекiй,
У вас, хлоп"ята, зроду я не вiрю:
I в Магомета й Будду, як пророкiв.
А ось тобi Iсусе, Божий сину,
Тобi я молюся щоденно вже пiввiку.
Санiтарка показує на вiдповiднi лiжка i встає на колiна перед лiжком Iсуса.
У Тебе, Йсусе, вiрую безмежно!
Ось хрест тобi! Не вiдрiчусь нiколи!
(звертаючись до решти)
Менi в дитинствi бабця розповiла
(вона була єврейка -- цим горджуся)
Про свого брата, що лежав прикутий
до лiжка в медсанбатi
(тодi гримiла ще Перша свiтова!)
I брат отой на вигляд, мов з iкони, --
справжнiсiнський Христос.
I всi тодi в палатi вмить рiшили,
Що це прийшов Iсус
вiдвiдати недужих.
У чуда такi-от вiрю. Що в найгiршу
Палату чи лiкарню затрапезну
Прийде Спаситель, тобто ти, Iсусе.
I буде вiн простий i зрозумiлий,
Привiтний, люблячий -- i всi до нього
Простягнуть руки. Ти ж, Iсусе,
Усiх приймеш i захистиш в обiймах.
У тебе вiрю, iстинного Бога!
IСУС
Устань з колiн, вже досить бить поклони.
Хреститись не потрiбно, дбра жоно!
Якби ж мене спiткала смерть вiд зброї
Чи ядерного вибуху страшного,
Ви б, люди, стали зображати
Руками ядерне знамення?
Смiшно намагається перехреститися жестом, що нагадує ядерний гриб